Apple програла суд українському дистриб’ютору через навушники: київський суд не побачив порушень у бренді Gelius

Господарський суд міста Києва відмовив корпорації Apple Inc. у позові проти українського ТОВ «Геліус Імпорт Дистриб’юшн». Техногігант намагався заборонити продаж навушників Gelius, які вважав надто схожими на свої AirPods.

Про це повідомляє телеграм-канал «Судом по схемах» з посиланням на рішення суду від 26 березня 2026 року у справі № 910/15986/25.

Суть спору: 1500 одиниць товару на митниці

Конфлікт розпочався влітку 2023 року, коли Київська митниця зупинила оформлення партії з 1500 бездротових навушників «Gelius Pro Capsule 4». Причиною стала підозра у порушенні прав інтелектуальної власності Apple.

Американська корпорація стверджувала, що зовнішній вигляд навушників Gelius та їхнього зарядного кейса майже повністю копіює її зареєстровані в Україні торговельні марки (№ 277885 та № 281683), які захищають специфічну форму AirPods. Apple вимагала:

• Заборонити імпорт та продаж цих товарів.

• Вилучити партію з обігу та знищити її.

Аргументи сторін та «битва експертів»

Позивач надав висновок експерта, який підтверджував: навушники Gelius настільки схожі на AirPods, що їх можна сплутати.

Натомість відповідач — компанія Gelius — надав суду результати інших експертиз (зокрема КНДІСЕ та комісійної експертизи). Експерти захисту наголосили на наступному:

1. Чітке маркування: На пакуванні та самому кейсі навушників нанесено напис «Gelius», виконаний у власному графічному стилі.

2. Власний бренд: Gelius використовує власні зареєстровані торговельні марки, що виключає можливість сплутування товарів споживачем.

3. Функціональність форми: Форма корпусу навушників має конструктивний характер, а не виключно розрізнювальний.

Рішення суду: Чому Apple програла?

Суддя Юрій Підченко, дослідивши матеріали справи, став на бік українського дистриб’ютора. У рішенні зазначено, що:

• Наявність на товарі та пакуванні чіткого словесного позначення «Gelius» є визначальною — це дозволяє споживачу ідентифікувати виробника і не створює хибного уявлення, що це продукція Apple.

• Сама по собі схожість форми не є достатнім доказом порушення, якщо товар належним чином брендований іншою торговою маркою.

• Суд розцінив зупинку митного оформлення лише як «сумнів», який не підтвердився належними доказами під час розгляду.

Наслідки

Суд повністю відмовив Apple Inc. у задоволенні позову. Крім того, було скасовано заходи забезпечення позову, які раніше блокували товар на митниці. Тепер українська компанія зможе легально ввезти та реалізувати партію навушників.

Довідка: Gelius — український бренд мобільних аксесуарів та смарт-гаджетів, заснований у 2013 році.

«Суспільне» оштрафували за використання пісні Марії Бурмаки: суд частково задовольнив позов Moon Records

Господарський суд міста Києва виніс рішення у справі за позовом музичного видавництва «МУН Рекордс» до АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України». Предметом спору стало використання фрагментів відомих пісень у документальному відео про русифікацію українського шоу-бізнесу.

Про це повідомляє www.intellaw.org.ua з посиланням на рішення суду від 12 березня 2026 року у справі № 910/12028/24.

Суть конфлікту

Компанія «МУН Рекордс» звернулася до суду з вимогою стягнути з «Суспільного» 90 840 гривень компенсації. Позивач стверджував, що мовник без дозволу використав у своєму YouTube-фільмі «Як Росія КУПУВАЛА і НИЩИЛА український шоу-бізнес «Русифікація в стилі поп» фрагменти трьох творів:

1. «Нікому то не треба» (гурт «Скрябін»);

2. «А тепер усе інакше» (гурт «Аква Віта»);

3. «Ой, не квітни, весно» (Марія Бурмака).

Чому суд відмовив щодо «Скрябіна» та «Аква Віти»?

Попри вимоги позивача, суд став на бік «Суспільного» у двох епізодах:

• Щодо пісні «Скрябіна»: Суд встановив, що «Суспільне» мало законний договір із ТОВ «Кузьма Скрябін», яке володіє правами на спадщину Андрія Кузьменка. Крім того, попередні судові рішення підтвердили, що «МУН Рекордс» не має виключних прав на цей твір.

• Щодо «Аква Віти»: Суд погодився з аргументами мовника, що фраза «а тепер усе інакше», яку вимовив ведучий, є загальновживаним висловом. У контексті відео вона використовувалася як мовний зворот для розділення історичних періодів, а не як використання музичного твору.

Штраф за Марію Бурмаку

Єдиним підтвердженим порушенням стало використання пісні «Ой, не квітни, весно». У відеоматеріалі протягом 15 секунд демонструвався фрагмент кліпу та виконання пісні Марією Бурмакою (запис 1989 року).

Суд з’ясував, що «Суспільне» не отримувало дозволу у «МУН Рекордс» (яке є правовласником 100% авторських прав на цей твір) на таке включення до свого фільму.

Рішення суду

Суддя О.В. Котков постановив задовольнити позов частково.

• З «Суспільного» стягнуто 30 280 грн компенсації за порушення авторських прав на пісню Марії Бурмаки.

• Також мовник має сплатити 1 009 грн судового збору.

В іншій частині вимог (щодо пісень «Скрябіна» та «Аква Віти») позивачу було відмовлено. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 20 днів.

Довідка: Фільм «Русифікація в стилі поп» вийшов на YouTube-каналі «Суспільне Культура» у березні 2024 року і присвячений дослідженню впливу російського капіталу та культури на українську музичну індустрію протягом десятиліть.

Верховний Суд поставив крапку у справі «Лускунчика смакунчика»: сімейний конфлікт через бренди насіння завершився перемогою ексчоловіка

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду оприлюднив остаточне рішення у багаторічному спорі навколо інтелектуальної власності відомого бренду смаженого насіння. Суд підтвердив, що торговельні марки та патенти на упаковку, створені під час шлюбу, є спільною власністю подружжя і не могли бути передані третім особам без згоди обох сторін.

Суть конфлікту: бізнес, розлучення та «таємні» договори

Позивач, Пікалов Володимир Володимирович, звернувся до суду після того, як дізнався, що об’єкти інтелектуальної власності, на яких базувався спільний бізнес сім’ї, перейшли у власність його доньки.

Володимир та Пікалова Галина Миколаївна перебували у шлюбі багато років та разом розвивали компанію ТОВ «Лакомка-2010», яка випускає насіння під популярною маркою «Лускунчик смакунчик». Хоча торговельні марки та патенти на дизайн упаковки були зареєстровані на ім’я дружини, вони вважалися спільним майном.

Однак у 2018 році, на тлі розлучення, Галина Пікалова без згоди чоловіка уклала договори відчуження цих прав на користь їхньої доньки — Пікалової Еліни Володимирівни.

Позиція Верховного Суду: презумпція спільності та «недобросовісність»

Справа № 335/5841/19 пройшла кілька кіл судових розглядів. Ключовим питанням було те, чи знала донька про конфлікт між батьками і чи можна вважати її «добросовісним набувачем».

Суди встановили, а Верховний Суд підтвердив:

1. Майнові права на ТМ — це спільне майно: Оскільки бренди створювалися та розвивалися за спільні кошти та зусилля подружжя, вони підлягають поділу 50/50.
2. Донька знала про спори: Еліна Пікалова не лише проживала з батьками, а й працювала на сімейному виробництві. Вона була обізнана про шлюборозлучний процес та претензії батька на майно, а отже, не могла вважатися «незацікавленою стороною».

Результат справи

Касаційні скарги Галини Пікалової, Еліни Пікалової та компанії ТОВ «Лакомка-2010» були залишені без задоволення.

Суд постановив:

• Визнати недійсними договори відчуження торговельних марок та патентів.
• Скасувати державну реєстрацію цих прав за Пікаловою Еліною Володимирівною.
• Зобов’язати УКРНОІВІ внести відповідні зміни до державних реєстрів.

Постанова Верховного Суду від 5 березня 2026 року є остаточною та оскарженню не підлягає. 

Це рішення створює важливий судовий прецедент у справах про поділ інтелектуальної власності подружжя, підкреслюючи, що реєстрація бренду лише на одного з партнерів не дає йому права розпоряджатися активом одноосібно.

Битва за «сфінкса»: суд відмовив у стягненні пів мільйона гривень за принт на футболці

Богуславський районний суд Київської області поставив крапку в резонансній справі № 358/688/25 про захист авторських прав. Позивач Шевчук Дмитро Ігорович намагався стягнути з місцевої підприємиці Пилипенко Тетяни Анатоліївни понад 575 тисяч гривень компенсації за продаж футболки із зображенням лисого кота.

Художниця та ліцензія

У центрі конфлікту опинився твір образотворчого мистецтва під назвою «Cat Sphinx Fantaize». Його авторкою є художниця Мазуркевич Крістіна Вікторівна, яка створила малюнок у 2024 році та офіційно зареєструвала авторські права.

Згодом вона уклала ліцензійний договір із Дмитром Шевчуком, надавши йому виключне право використовувати цей образ: наносити його на одяг, рекламувати та, що важливо, забороняти іншим особам робити те саме без дозволу.

Контрольна закупка в Instagram

У квітні 2025 року Дмитро Шевчук помітив у соціальній мережі Instagram на сторінці магазину «Trendboguslav», який належить Тетяні Пилипенко, футболку з дуже схожим малюнком. Щоб зафіксувати порушення, була проведена «контрольна закупка». Отримавши товар поштою, позивач звернувся до суду з вимогою:

• Визнати факт порушення авторського права.
• Зобов’язати підприємицю вилучити та знищити всі примірники товару.
• Стягнути 575 320 грн компенсації.

Аргументи захисту: ринок «7-й кілометр» та Штучний Інтелект

Тетяна Пилипенко позов не визнала. Вона пояснила, що не є виробником футболок, а лише займається перепродажем. Товар вона придбала оптом на одеському ринку «7-й кілометр» у ФОП, не підозрюючи про чиїсь авторські права.

Крім того, адвокати відповідачки висунули цікаву версію: схожі зображення котів-сфінксів масово генеруються програмами штучного інтелекту (як-от MidJourney) і доступні на ресурсах на кшталт Pinterest. Вони стверджували, що малюнок на футболці може бути продуктом нейромережі або належати зовсім іншому автору, а не художниці Крістіні Мазуркевич.

Вердикт суду

Суддя Г. С. Лебединець, вивчивши матеріали справи, стала на бік відповідачки. Головною причиною відмови у позові стала недоведеність ідентичності.

Суд зазначив:

1. Позивач не надав результатів мистецтвознавчої експертизи, яка б підтвердила, що на футболці відтворено саме твір «Cat Sphinx Fantaize», а не схоже за тематикою зображення.
2. Наявність свідоцтва про реєстрацію права у художниці не означає автоматичної перемоги в суді, якщо не доведено, що порушник використав саме оригінальний об'єкт.
3. Оскільки позивач не зміг переконати суд у тому, що принт є копією роботи Мазуркевич, підстав для стягнення величезної суми немає.

Наслідки

Рішенням суду від 17 березня 2026 року Дмитру Шевчуку в задоволенні позову відмовлено повністю. Речовий доказ — саму футболку — суд постановив повернути позивачу.

Битва за двері для укриттів: Суд заборонив компанії «Унітехнології ЮЕЙ» виробляти запатентовані захисні двері

Господарський суд міста Києва виніс рішення у справі № 910/6496/25 про порушення прав інтелектуальної власності на корисну модель «Захисно-герметичні двері». Суд став на бік винахідника Максима Гуляєва та компанії «Вебком», зобов’язавши конкурентів знищити контрафактну продукцію.

Суть спору

Конфлікт розгорівся навколо патенту №158108, який захищає конструкцію захисно-герметичних дверей (типи ДУ-І та ДУ-ІІІ), що масово використовуються при будівництві бомбосховищ та об’єктів цивільного захисту.

Власники патенту — винахідник Максим Гуляєв та ТОВ «Вебком» — виявили, що компанія ТОВ «Унітехнології ЮЕЙ» активно рекламує та продає ідентичні двері на маркетплейсі Prom.ua. Позивачі заявили, що жодних дозволів на використання своєї технології не надавали.

Аргументи сторін

Відповідач («Унітехнології ЮЕЙ») намагався переконати суд, що почав продавати такі двері ще до того, як позивачі подали заявку на патент у 2024 році. Також компанія намагалася через цивільний суд визнати патент Максима Гуляєва недійсним, стверджуючи, що в конструкції немає «новизни».

Проте експертиза розставила крапки над «і». Судовий експерт встановив, що у дверях ДУ-І та ДУ-ІІІ виробництва «Унітехнології ЮЕЙ» використано кожну ознаку, яка прописана в незалежному пункті формули патенту №158108.

Рішення суду

Суддя Господарського суду м. Києва О.В. Котков повністю задовольнив позовні вимоги ТОВ «Вебком» та Максима Гуляєва.

Згідно з рішенням суду, компанія «Унітехнології ЮЕЙ» зобов’язана:

1. Припинити використання корисної моделі: заборонено виробляти, рекламувати в Інтернеті та продавати захисно-герметичні двері цієї конструкції.

2. Вилучити з обігу та знищити всі вже виготовлені двері моделей ДУ-І та ДУ-ІІІ, що були вироблені з порушенням патенту.

3. Сплатити судові витрати на користь позивача.

Чому це важливо?

В умовах підвищеного попиту на обладнання для укриттів, ринок заповнюється виробниками, які не завжди дотримуються прав інтелектуальної власності. Це рішення є важливим прецедентом для оборонного сектору та будівельної галузі: воно підтверджує, що навіть у критично важливих сферах інтелектуальна власність має бути захищена, а виробництво «клонів» без ліцензії може призвести до судового наказу про знищення всієї партії товару.

Мільйонний штраф за закриття кав’ярні: суд став на бік підприємниці у спорі з мережею «МАЙ КАВА»

Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні позову ТОВ «Мережа Кав’ярень «МАЙ КАВА» до колишньої франчайзі Анни Фумельової. Компанія намагалася стягнути з неї понад 1,2 млн грн штрафних санкцій за нібито порушення умов договору комерційної концесії.

https://sis.nipo.gov.ua/uk/search/detail/1611673

Суть конфлікту

Конфлікт виник навколо кав’ярні, що працювала за франшизою «MY KAVA» у Києві на вулиці Ольжича. У липні 2025 року власниця бізнесу, фізична особа-підприємець Анна Фумельова, вирішила припинити діяльність через збитковість закладу та закрила кав’ярню.

Мережа «МАЙ КАВА» звернулася до суду, звинувативши підприємницю у грубому порушенні договору. Позивач стверджував, що:

1. Робота кав’ярні була зупинена без попередження.

2. Заклад нібито виставили на продаж через сайт OLX без згоди правовласника.

3. Підприємиця припинила свою діяльність у реєстрі (ФОП), не розірвавши офіційно договір франшизи.

За ці порушення мережа нарахувала штрафи у розмірі 1 224 000 гривень.

Позиція захисту

Анна Фумельова у суді заперечила звинувачення. Вона довела, що 23 липня 2025 року (наступного дня після закриття) надіслала офіційне повідомлення на електронну пошту мережі, як того вимагав договір. У листі вона пояснила, що протягом пів року заклад не приносив прибутку, тому вона вимушена припинити роботу та пропонувала розірвати договір за згодою сторін.

Щодо «продажу кав’ярні», захист наголосив, що приміщення ніколи не належало підприємниці на праві власності, тому вона фізично не могла його продати. Доказів того, що оголошення на OLX розмістила саме вона, позивач надати не зміг.

Рішення суду

Суддя Господарського суду м. Києва Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши матеріали справи № 910/15977/25, став на бік відповідачки.

Ключові висновки суду:

• Свобода підприємництва: Суд наголосив, що підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик. Ніхто не може бути примушений до праці чи ведення бізнесу, якщо він є збитковим. Штраф за саме припинення діяльності суперечить принципам справедливості та розумності.

• Відсутність доказів: Позивач не надав актів про порушення, які мали бути складені згідно з процедурою договору.

• Належне повідомлення: Суд визнав електронний лист відповідачки належним сповіщенням про зупинення роботи закладу.

Результат

У задоволенні позову ТОВ «Мережа Кав’ярень «МАЙ КАВА» відмовлено повністю.

Більше того, суд зобов’язав мережу кав’ярень виплатити Анні Фумельовій 10 000 гривень як компенсацію за витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення прийнято 24 березня 2026 року та може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Це рішення може стати важливим прецедентом у сфері франчайзингу, що захищає права малих підприємців від надмірних штрафних санкцій у разі вимушеного закриття бізнесу.

PepsiCo через суд намагається перереєструвати відомі бренди «Чудо», «Агуша» російського «Вімм-Білль-Данн» на нідерландський холдинг

Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/2796/26, яка може стати прецедентною для міжнародних корпорацій, що намагаються вивести свої інтелектуальні активи з-під російської юрисдикції.

Нідерландська компанія Sandora Holdings B.V. (входить до глобальної групи PepsiCo) вимагає від Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій (ІР-офіс) зареєструвати передачу прав на 13 торговельних марок. Наразі офіційним власником цих брендів у Державному реєстрі свідоцтв України на ТМ досі значиться російська юридична особа — ТОВ «Вімм-Білль-Данн Продукти Харчування» (м. Москва, РФ).

Йдеться, зокрема, про переоформлення прав на відомі бренди молочної продукції та дитячого харчування (такі як «Чудо», «Агуша», «Білакт»), що історично належали російському підрозділу PepsiCo. Попри те, що компанія ще в серпні 2025 року надала угоди про передачу прав та докази оплати зборів, український регулятор уже понад пів року відмовляється вносити зміни до реєстру. Це змусило західного інвестора звернутися до суду.

Чому виник цей спір?

Головною причиною блокування реєстраційних дій з боку держави є законодавчі обмеження щодо активів країни-агресора.

В Україні діє жорсткий мораторій на виконання зобов'язань перед особами, пов'язаними з РФ. Постанова Кабінету Міністрів України № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації» від 3 березня 2022 р. фактично забороняє відчуження майна та нематеріальних активів, якщо продавцем або особою, що передає право, є резидент Російської Федерації.

З погляду українського ІР-офісу, офіційна реєстрація передачі прав від московського «Вімм-Білль-Данн» до нідерландської «Сандори» може трактуватися як пряме порушення цього мораторію. 

Суддя Господарського суду м. Києва Олександр Мандриченко вже призначив підготовче засідання у цій справі на 21 квітня 2026 року.

Цей судовий процес обіцяє стати знаковим прецедентом. Він має дати відповідь на питання: чи дозволить Україна міжнародним корпораціям юридично виводити права на торговельні марки зі сфери впливу РФ під час війни, чи ці активи залишаться заблокованими з перспективою стягнення на користь держави.

Підпільний швейний цех у Харкові: обвинувачений у підробці одягу «PUMA» отримав штраф у 135 ти. грн

Місцевий суд поставив крапку у справі про масштабну підробку брендового одягу.  Шатов Максим Анатолійович був визнаний винним у незаконному використанні фірмового найменування та знаку для товарів і послуг.

Як випливає з матеріалів кримінального провадження (справа № 642/7068/24), влітку 2024 року Шатов М. А. організував у Харкові, в приміщенні на вулиці Золочівській, підпільний цех. Не маючи статусу підприємця та жодних ліцензійних угод із правовласниками, він завіз швейне обладнання і налагодив масовий пошив футболок та шортів. На готову продукцію наносилися логотипи всесвітньо відомої німецької компанії «PUMA».

Фальсифікат реалізовувався мешканцям Харкова під виглядом оригіналу, але за значно нижчими цінами. Діяльність "підприємця" була викрита на початку вересня 2024 року працівниками Бюро економічної безпеки. Своїми діями чоловік завдав компанії «PUMA SE» майнової шкоди на суму 134 847 гривень.

Під час судового процесу Холодногірський районний суд м. Харкова встановив, що Шатов Максим Анатолійович повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та добровільно, до копійки, відшкодував німецькій корпорації всі завдані збитки. Завдяки цьому між представником компанії «PUMA SE» та обвинуваченим була укладена угода про примирення.

12 березня 2026 року суд затвердив цю угоду та призначив чоловіку узгоджене покарання — штраф у розмірі 134 861 гривня.

Окремої уваги заслуговує рішення суду щодо долі вилучених речових доказів:

• Понад 140 одиниць відшитих фейкових футболок і шортів «PUMA», а також рулони з фірмовими етикетками (Nike, Adidas, New Balance) суд постановив знищити.
• Дев'ять промислових швейних машинок, які обвинувачений брав в оренду, повернуть їхньому законному власнику.
• А от інший вилучений одяг (костюми та футболки з логотипами Nike, Supreme, Reebok, Under Armour) та 8 пар кросівок, щодо яких не проводилася експертиза на фальсифікацію, за згодою власників передадуть на потреби Збройних Сил України.

Цивільний позов компанії суд залишив без розгляду, оскільки всі фінансові претензії обвинувачений вже закрив.

На Полтавщині ФОП продав доступ до свого банківського рахунку для відмивання понад 340 тисяч гривень: суд виніс вирок

Полтавський районний суд виніс вирок підприємцю, який надав кіберзлочинцям доступ до свого банківського рахунку для проведення незаконних фінансових операцій. За пособництво у несанкціонованому втручанні в роботу банківських систем чоловік відбувся штрафом.

Відповідний вирок суд ухвалив 17 лютого 2026 року (справа № 545/371/26).

Суть схеми

Як випливає з матеріалів справи, уродженець Сумщини, який мав відкритий рахунок фізичної особи-підприємця (ФОП) у системі «Райффайзен Банку», у травні 2025 року вступив у злочинну змову. Він навмисно продав своєму спільнику логін та пароль від власного інтернет-банкінгу, достовірно знаючи, що ці дані будуть використані для махінацій.

Реалізуючи схему, 10 червня 2025 року спільник обвинуваченого, перебуваючи поблизу села Супрунівка на трасі «Київ-Харків-Довжанський», через інтернет зайшов у банківський акаунт від імені підприємця. Отримавши повний доступ до системи, він провів незаконну операцію — зарахував на рахунок ФОП 340 212 гривень. Слідство встановило, що ці кошти були заздалегідь сумнівним шляхом виведені з рахунків інших юридичних осіб.

Своїми діями Андрій Балика допоміг спільнику обійти процедуру автентифікації банку та використати автоматизовану систему для нелегального переказу грошей.

Угода зі слідством та вирок

Дії підприємця правоохоронці кваліфікували як пособництво у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене за попередньою змовою (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 361 КК України).

У ході досудового розслідування, наприкінці січня 2026 року, обвинувачений уклав угоду про визнання винуватості з прокурором Полтавської окружної прокуратури. Він беззастережно визнав свою провину та погодився на узгоджене покарання.

Розглянувши матеріали, суддя Полтавського районного суду затвердив цю угоду. Згідно з вироком, підприємецю призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень.

* * *

Ця історія є класичним прикладом дуже поширеної та небезпечної схеми, яка називається «дропперство» (або використання «грошових мулів»). Багато людей, особливо студентів або тих, хто шукає легкого заробітку, погоджуються «продати» або «здати в оренду» свою банківську картку чи рахунок ФОП за кілька тисяч гривень, не розуміючи катастрофічних наслідків.

Ось детальна пам’ятка про те, чому ніколи, ні за яких обставин не можна передавати доступ до свого банківського рахунку іншим особам:

1. Ви стаєте співучасником злочину (і саме вас знайдуть першим)

Шахраї купують чужі рахунки, щоб приховати свої сліди. Коли вони крадуть гроші з карток пенсіонерів, збирають фейкові донати на ЗСУ або продають наркотики, ці брудні гроші йдуть на ваш рахунок. Кіберполіція відстежить транзакцію саме до вас. Як показує ця справа, до суду підете ви, і судитимуть вас за пособництво у відмиванні грошей, шахрайстві чи несанкціонованому втручанні в банківські системи. Реальні організатори схеми залишаються в тіні.

2. Довічний фінансовий бан

Національний банк України та служби фінансового моніторингу зараз працюють дуже жорстко. Якщо ваш рахунок буде помічено у транзиті сумнівних коштів (схема «дропів»):

• Банк заблокує ваші рахунки розірве з вами договір в односторонньому порядку.
• Ви потрапите до міжбанківських «чорних списків».

Наслідок: Ви більше ніколи не зможете відкрити рахунок у жодному українському банку, отримати зарплатну картку, взяти кредит чи навіть просто розрахуватися смартфоном у магазині.

3. Величезні податкові борги

Уявіть, що ви віддали комусь доступ до свого рахунку ФОП, і за місяць через нього «прогнали» 5 мільйонів гривень. Для Державної податкової служби — це ваш дохід. Рано чи пізно до вас прийде податкова з вимогою сплатити відсотки від цієї суми (або 18% ПДФО + 5% військового збору, якщо це рахунок фізособи). Шахраї зникнуть, а податковий борг на сотні тисяч гривень повісять на вас. Його стягуватимуть через виконавчу службу, арештовуючи ваше майно.

4. Фінансова відповідальність перед потерпілими

Якщо через вашу картку ошукали людей, в рамках цивільних позовів суд може зобов'язати саме вас (як власника рахунку, на який надійшли гроші) відшкодувати потерпілим усі вкрадені кошти.

5. Ризик шантажу

Отримавши доступ до вашого інтернет-банкінгу, злочинці отримують доступ до ваших персональних даних (паспорт, ІПН, прописка, кредитна історія). На ваше ім'я можуть набрати мікрокредитів під шалені відсотки, які потім вибиватимуть колектори.

🛑 ЗОЛОТІ ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ:

• Ваш рахунок — це ваш цифровий паспорт. Ніколи не передавайте логіни, паролі, PIN-коди, CVV-коди або саму фізичну картку третім особам (навіть друзям чи родичам, якщо ви не контролюєте їхні дії).
• Не існує «легальної оренди карток». Будь-які пропозиції в Telegram чи TikTok у стилі "Куплю твою картку Моно/Приват за 2000 грн" — це 100% кримінал.
• Не погоджуйтесь «просто переказати гроші». Якщо вас просять прийняти на свою картку кошти від незнайомця і перекинути їх на іншу картку або перевести в криптовалюту, залишаючи собі «відсоток» — ви працюєте «дропом» і відмиваєте гроші.
• Що робити, якщо ви вже передали дані? Негайно телефонуйте на гарячу лінію банку, блокуйте рахунки, змінюйте паролі та звертайтеся до кіберполіції із заявою, що доступ до вашого рахунку опинився у третіх осіб. Це єдиний шанс довести, що ви не співучасник майбутніх злочинів.

Монополію скасовано: Латвійський фармвиробник виграв суд у групи «Здоров’я» за торгову марку «Промедол»

Східний апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції, яким позначення «ПРОМЕДОЛ» було визнано добре відомою торговельною маркою в Україні на ім'я харківських фармацевтичних компаній. Апеляцію подало латвійське акціонерне товариство «Калцекс» (JSC Kalceks).

Відповідну постанову суд ухвалив 2 лютого 2026 року у справі № 922/322/21.

Суть спору

Конфлікт розпочався ще у 2021 році. Тоді Господарський суд Харківської області задовольнив зустрічний позов ТОВ «Харківське фармацевтичне підприємство "Здоровя народу"» та ТОВ «Фармацевтична група "Здоровя"», визнавши позначення «ПРОМЕДОЛ» добре відомою торговельною маркою в Україні станом на 1 січня 2015 року. Такий статус надає власнику значно ширший обсяг правової охорони та фактично блокує використання цієї назви іншими виробниками.

Латвійська компанія «Калцекс», яка також виробляє препарат під назвою «PROMEDOL KALCEKS», оскаржила це рішення. Апелянт наполягав, що назва «Промедол» є загальновживаним терміном у медицині та фармакології (як назва діючої речовини та лікарського засобу) і не може бути монополізована одним виробником через механізм визнання знака добре відомим.

Рішення суду

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погодилася з доводами латвійської компанії. Ключовими аргументами для скасування попереднього рішення стали:

1. Результати експертизи. Призначена судом комісійна експертиза (проведена Одеським та Львівським інститутами судових експертиз) не підтвердила наявність усіх необхідних критеріїв для визнання знака добре відомим станом на 2015 рік. Зокрема, експерти вказали на відсутність відомостей про тривалість реєстрацій та цінність, що асоціюється з брендом саме як власністю харківських компаній.

2. Загальновживаність терміну. Суд взяв до уваги, що термін «Промедол» історично використовується як родова назва лікарського засобу (анальгетика), тому його визнання власністю однієї компанії може порушувати правила конкуренції.

3. Відсутність обґрунтування. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не пояснив, чому саме визнання знака добре відомим є необхідним способом захисту в цьому випадку, і не дослідив належним чином можливість надання правової охорони такому позначенню.

Наслідки

Суд постановив:

• Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.03.2021 в частині визнання «ПРОМЕДОЛ» добре відомою торговельною маркою ТОВ «ХФП "Здоров`я народу"». У задоволенні цих вимог відмовлено.

• Закрити провадження в частині вимог до ТОВ «Фармацевтична група "Здоров`я"», оскільки ця юридична особа була ліквідована 6 лютого 2025 року без правонаступництва.

• Стягнути з ТОВ «ХФП "Здоров`я народу"» на користь АТ «Калцекс» понад 80 тисяч гривень судових витрат та витрат на проведення експертиз.

Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.