Верховний Суд у справі №914/1979/18 за позовом приватною агрофірмою «Острів» до львівського оператора відходів ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» про стягнення 3 972 829,00 грн. підтвердив: наявність підписаних актів та податкових накладних не є безумовним доказом надання послуг, якщо їхня реальність спростовується іншими фактами.
Суть конфлікту
Приватна агрофірма «Острів» звернулася до суду з вимогою стягнути з ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» (раніше — ТОВ «АВЕ Львів») майже 4 млн грн. Позивач стверджував, що у серпні-вересні 2018 року організовував перевезення та захоронення твердих побутових відходів зі Львова.
На підтвердження своєї позиції агрофірма надала підписані акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні (ТТН) та акти звірки, у яких замовник зазначав, що «претензій до об’єму та якості робіт не має».
Проте відповідач («Ековей Вейст Менеджмент») платити відмовився. У компанії заявили, що послуги були фіктивними, сміття насправді не захоронювалося, а документи підписувалися колишнім керівництвом внаслідок «протиправних узгоджених дій».
Чому суд став на бік держави та замовника?
Справа розглядалася неодноразово, і в результаті Верховний Суд погодився з висновками апеляційної інстанції, яка відмовила у позові. Ключовими аргументами стали:
- Відсутність підтвердження від полігонів: Західний офіс Держаудитслужби провів перевірку і з’ясував, що балансоутримувачі полігонів не підтвердили заїзд вантажівок агрофірми та факт прийому сміття зі Львова.
- Відсутність ліцензії: На момент надання послуг законодавство вимагало ліцензію на захоронення побутових відходів. Позивач такої ліцензії не мав і не зміг довести, що залучав підрядників, які мали б право на цю діяльність.
- Недоведеність ланцюжка послуг: Агрофірма не надала договорів та актів із реальними власниками звалищ. ТТН підтверджували лише переміщення вантажу перевізником (іншим фермерським господарством), але не факт його кінцевого захоронення.
- Кримінальний контекст: Суд врахував матеріали досудового розслідування. Водії вантажівок під час допитів свідчили, що насправді рейсів до вказаних у накладних місць розвантаження вони не здійснювали.
Рішення Верховного Суду
Суд наголосив: визначальною ознакою господарської операції є реальний рух активів. Якщо послуга фактично не була надана, самі лише «паперові» докази (навіть підписані обома сторонами акти) не створюють обов’язку з оплати.
«За відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права вимагати їх оплати», — йдеться у постанові.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАФ «Острів» без задоволення. Постанова від 06 липня 2022 року є остаточною та оскарженню не підлягає.

Немає коментарів:
Дописати коментар